Бо я живий!
Мою прабабцю звали Мотрею. В неї була дочка, яку назвали Катериною. Але вона померла. Померла через те, що небуло що їсти. Прабабця моя вижила і вже після того народила мою бабцю, яку так само назвали Катериною, на честь її старшої сестри. Бабця народила мою матір, що так само в майбутньому дало життя й мені.
І про них мені не Ющенко розповів, хоча я дуже йому вдячний, бо він багато зробив заради пам'яті загиблих. Я можу пробачити багато що, я завжди намагаюсь зрозуміти людей, розібратись де вони помиляються, або розібратися, чи не помиляюсь я. Але я ніколи не пробачу тих, хто каже, що голодомору не було, хто каже, що це все політиканські ігри помаранчевих. вони кажуть, що політика, але самі захопившись політикою, вірять кремлівським фашистам, нащадкам тих, хто винен у загибелі мільйонів людей, перетворюються на нелюдей. І саме тому, що я народився, бо вижили мої діди і бабусі.

